НИЦЬ, присл., перев. з дієсл. упасти, лежати, припадати і т. ін. Обличчям вниз; на животі; протилежне горілиць. Корній нічого не чув і лежав, упавши обличчям ниць на стіл, мов мертвий (Гр., І, 1963, 428); Ниць лежить в тіні акацій Оленчук, поклавши голову на руки (Гончар, II, 1959, 278); Хочеться впасти ниць і ридати від злоби, від свідомості непоправного лиха (Ле, Мої листи, 1945, 197); * Образно. В попелі згарищ лежала ниць колись така весела і гомінка вулиця Свердлова (Рибак, Час.., 1960, 232); // На колінах, схиливши голову до самої землі. Вона зупинилася за три кроки від падишаха і впала перед ним ниць (Тулуб, Людолови, II, 1957, 243); Отець Василь стояв навколішки, упавши ниць перед владичицею неба (Стар., Облога.., 1961, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 416.