НИЗЬКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Трохи низький. Без дощу [озимі] — і рідкі, й низькуваті (Гірник, Сонце.., 1958, 30); — Прямо і не знаю, що такому дорогому гостю треба, — понизила [жінка] і так низькуватий голос (Стельмах, II, 1962, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 413.