НИЗЬКОПОКЛО́НСТВО, а, с. Рабське, догідливе, підлабузницьке плазування перед ким-, чим-небудь. Ленін викривав раболіпство і низькопоклонство російських махістів перед реакційною буржуазною філософією Заходу (Біогр. Леніна, 1955, 105); Школа Кирилові Івановичеві на сей раз як у пригоді стала — те ж низькопоклонство, те ж слугування перед старшими (Мирний, І, 1954, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 413.