НИЗО́В’Я, я, с. Гирлова частина ріки та місцевість, розташована навколо неї. Оцей смаглявий із низов’я Волги, а той, веселий, з поглядом ясним, з-під Києва… (Гонч., Вибр., 1959, 154); Орли клекотіли в низов’ї, палали в диму комиші (Мал., Звенигора, 1959, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 411.

Низов’я, в’я́, с. Низовье. Ой попливли наші славні запорожці та по-над низов’ями широкими та глибокими, та по-над лиманами. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 563.