НИЗА́ТИСЯ, ни́жеться, недок.

1. Мати властивість легко насаджуватися на що-небудь.

2. перен. Легко й вільно приєднуватись один до одного. На семиповерхових будинках, у синім небі, ритмічно з’являлись вогняні літери: вино, вино, вино… Літери одна по одній, мов хто їх там вистукував на машинці, низалися в слова, перебігаючи зліва направо (Тич., III, 1957, 32); * Образно. Низався час із днів у разки намиста (Ле, Ю. Кудря, 1956, 288).

3. Пас. до низа́ти 1, 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 410.