НИ́ЖНИК, а, ч., діал.

1. Валет. — Та не ту ходиш, ходи нижника! — кричав він до Пріськи (Мирний, IV, 1955, 165).

2. Людина, яка при розпилюванні дерева на дошки стоїть внизу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 409.

Нижник, ка, м.

1) Въ картахъ: валетъ.

2) Нижник. Одинъ изъ распиливающихъ дерево на доски, стоящій внизу.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 563.