НЕЩА́ДНИЙ, а, е.

1. Який не знає пощади; жорстокий, непримиренний, безпощадний. Ненависть до ворогів повинна бути в нас нещадна, як нещадною була вона і в Шевченка (Тич., II, 1957, 128); Вона була активна й наполеглива, настирлива й нещадна до тих, хто ставав їй на дорозі (Ю. Янов., II, 1954, 66); Завжди урівноважений і терплячий, капітан Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми (Гончар, III, 1959, 282); // Власт. такій людині. Жалілася [мати] на своє тяжке, одиноке життя та нещадний, без милості, характер Інокентія (Тют., Вир, 1964, 74); // Який виражає жорстокість, непримиренність; грізний. Очі лейтенанта горять жадобою, а губи тремтять, як у ображеної дитини; поросле щетиною обличчя з випертими вилицями гострішає, робиться нещадним і лютим (Тют., Вир, 1964, 320); Знов погляди їхні зійшлись, як мечі: — У нього — нещадний, благальний — у неї… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 276); // Пройнятий великим завзяттям, наполегливістю; дуже сильний. Клекотав нещадний рукопашний бій (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 301); ..Маркс і Енгельс підняли нещадну війну проти німецьких опортуністів (Ленін, 20, 1971, 190).

2. Який дуже дошкульно діє (про вітер, сонце, мороз і т. ін.). Безмежний, поруділий під нещадним сонцем степ задихається від спеки (Дім., Ідол, 1961, 281); Зараз полудень, і воно [сонце] високо стоїть над головою. Здається, нікуди не сховатися від нещадного проміння (Коп., Як вони.., 1961, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 406.