НЕЧУ́ЛИЙ, а, е.

1. Який погано сприймає зовнішні фізичні подразнення і т. ін.

2. Позбавлений чуйності, душевності; байдужий, бездушний. Ці чоловіки такі нечулі й просто безсердечні (Ю. Янов., II, 1954, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 405.

Нечулий, а, е. Безчувственный, нечувствительный. К. МБ. X. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 562.