НЕЧЕ́ПУРНО. Присл. до нечепурни́й. [Руфін:] Тут душі деякі так нечепурно убралися, що видержати тяжко в сусідстві з ними (Л. Укр., II, 1951, 507); // у знач. присудк. сл. Неприбрано, неохайно. У хаті було нечепурно (Гр., II, 1963, 353).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 403.

Нечепурно нар.

1) Некрасиво; нехорошо.

2) Неряшливо.

3) Плохо, нехорошо. Отто тільки нечепурно, що москаль взявся по нашому і про нас писати, не бачивши зроду краю і не знавши звичаїв і повір’я нашого. Котл. Н. П. 400.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 562.