НЕЧА́СТО. Присл. до неча́стий. Такий талант трапляється нечасто! (Донч., V, 1957, 511); Проходячи повз нечасто попробивані височенні вікна, дівчинка проти світла мружила блакитні аж прозорі очі (Ільч., Серце жде, 1939, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 402.