НЕЦІКА́ВИЙ, а, е.

1. Який не може зацікавити, не викликає інтересу, не привертає уваги. Рядом з високо талановитими сторінками подаються бліді, нецікаві (Коцюб., III, 1956, 40); Коло них [гімназисток] класна дама монотонна.. розповідає щось нецікаве і нудне (Смолич, II, 1958, 47); Ярина враз опустила самопал, як дитина надто важку для неї і нецікаву іграшку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 370).

2. розм. Некрасивий, непривабливий (про людину). Нецікава стала Тетяна: і погляд боязкий, мова тихіша, ніби й сама понижчала, з лиця спала (Вас., II, 1959, 104); І учителеві, і учням здавалося, що вона цілком спокійно і байдуже ставиться до всього, ця бліда, худенька дівчинка, мовчазна, непривітна й нецікава (Ів., Таємниця, 1959, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 402.