НЕХОРО́ШИЙ, а, е. Позбавлений хороших, позитивних рис; поганий. Були серед них, крім хороших [людей], очевидно, і нехороші, дріб’язкові, заздрісні, злі і взагалі всякі… (Гончар, III, 1959, 135); [Іван:] Аби тільки ми не зробили якогось нехорошого вчинку, з яким дружба не може миритись (Мик., І, 1957, 444); Від прикрих Юхимових слів Антон почував себе недобре, хотів розвіяти в Артьомова нехороше враження (Чорн., Потік.., 1956, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 401.