НЕХЛЮ́Й, я́, ч., розм.

1. Незібрана, недбала в своїх діях, учинках і т. ін. людина. Він [В. І. Ленін] закликав вести нещадну боротьбу проти дрібнобуржуазної розхлябаності, проти нехлюїв, ледарів, спекулянтів (Біогр. Леніна, 1955, 198); [Галя:] Під час жнив виступав по радіо секретар нашого обкому, так він точно сказав, що аварії машин бувають тільки в ледарів, розтяп, нехлюїв або в некваліфікованих людей (Корн., І, 1955, 289).

2. Неохайна людина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 401.