НЕХАПЛИ́ВО, розм. Присл. до нехапли́вий. Ясногорська, важко чахкаючи в хлипкій драговині, пішла. Чим більше вона віддалялась, схиляючись проти мряки наперед, нехаплива, впевнено ступаючи, тим більше й нагадувала собою втомленого мирного землевпорядника (Гончар, І, 1954, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 400.