НЕУСТА́ННО. Присл. до неуста́нний. Дощ лив неустанно (Коб., І, 1956, 89); ЦК КПРС і Радянський уряд.. неустанно борються за збереження миру і безпеки всіх народів (Рад. Укр., 14. IV 1959, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 399.