НЕУЖИ́ТОК, тку, ч., діал. Непридатна для використання земля. — За кузнею лежать дві купи вугілля, покриті соломою, за ними старий неужиток, на якому росте ялівець густими кущами, а за ними ліс (Оп., Іду.., 1958, 474); Селянська земля в Галичині була здебільшого найгірша, самі мокляки й неужитки (Козл., Відродження.., 1950, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 398.