НЕУВА́ЖНО. Присл. до неува́жний. [Олімпіада Іванівна (слухала його неуважно):] Так ви поговорите з Любочкою? (Л.Укр., II, 1951, 40); Грав [Бронко] цим разом неуважно, бо раз по раз кидав очима за Сташкою, що мелькала в танці (Вільде, Сестри.., 1958, 395); Коли Сергій вдруге зайшов до земельного відділу, Кульчицький зустрів його холодно й неуважно (Коз., Нові Потоки, 1948, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 398.