НЕУВА́ЖЛИВО, НЕВВА́ЖЛИВО. Присл. до неува́жливий, невва́жливий. Він ходив по кімнаті — то вздовж попід вікнами, позираючи неуважливо на море й бульвар, то круг стола (Смолич, Світанок.., 1953, 432); Старший син задумавсь і недбало, невважливо одказував братам, що товпилися у хатці (Вовчок, І, 1955, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 397.