НЕУВ’Я́ЗКА, и, ж., розм. Наявність непогодженості, непорозуміння у чому-небудь. — Трапиться у вас якась там неув’язка, — ви не крийтесь, Миколо Дмитровичу (Шовк., Інженери, 1956, 153); — Я хочу, щоб.. неув’язки були усунені і наведено порядок в полках (Кочура, Зол. грамота, 1960, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 398.