НЕТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. нетя́мляться; недок. Утрачати самовладання від сильного хвилювання, збудження і т. ін., не пам’ятати себе. Я згадувала, як справді плачуть від розлуки, що справді говорять на прощанні, як справді нетямляться від горя, і се роздирало мені серце (Л. Укр., III, 1952, 703); Хмельницький нетямився від гніву (Кач., Вибр., 1947, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 397.