НЕТРУДЯ́ЩИЙ, а, е. Те саме, що нетрудови́й 1; Нетрудяще населення; // у знач. ім. нетрудя́щий, щого, ч. Той, хто не працює, не живе з своєї праці. Якщо нетрудящий позбавляється виборчих прав, то це й є справжня рівність між людьми. Нетрудящий не повинен їсти (Ленін, 30, 1951, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 397.