НЕТРИВКИ́Й, а́, е́.

1. Який не має міцності, легко руйнується; неміцний. Виходять [рибалки] за двері нетривких своїх хатин, котрі тремтять на морському березі (Ю. Янов., II, 1958, 50); Весна розтопила лід, грунт став мокрим, податливим, нетривким (Чаб., Тече вода.., 1961, 167).

2. Те саме, що нетверди́й 2. Стриманою, трохи нетривкою ходою заступила [Тетяна] жінку з дитиною і стала перед чорною цівкою дула (Баш, На землі.., 1957, 46).

3. перен. Який може легко змінюватися, порушуватися; нестійкий, ненадійний. Став [Владислав] доводити, що корисніше довести справу до цілковитої перемоги, ніж підписувати пакт нетривкий і ганебний для Речі Посполитої (Тулуб, Людолови, II, 1957, 339); Викликали [пани] з Балти оренбурзьких козаків, і іхні нагаї розірвали ще нетривкі ниті єдності поміж селянами (Стельмах, І, 1962, 502).

4. Те саме, що нестійки́й 3. Люба хоче уявити поета-шахтарчука в ті трудні дні, коли інтелігенція саботувала, нетривка частина шахтарів розбігалася (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 396.