НЕТОТО́ЖНИЙ, а, е. Який не відповідає кому-, чому-небудь, не збігається з кимсь, чимсь. Та і не диво, що мають і вигляд вони [первісні тільця] нетотожний і не спадаються зовнішні контури їх цілковито (Зеров, Вибр., 1966, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 396.