НЕТЛІ́ННІСТЬ, ності, ж., поет. Абстр. ім. до нетлі́нний. Холод безжалісний, вогкий знищив безсмертну царицю, Що пролежала віки під єгипетським сонцем жерущим, Дивну нетлінність і вроду черпаючи з хвиль променистих (Л. Укр., І, 1951, 426); Поет [Муса Джаліль] виявив незламну силу волі. Непохитну свідомість своєї правоти і віру в нетлінність свого ідеалу (Рад. Укр., 15. II 1966, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 395.