НЕ́ТЛЯ, і, ч. Невеликий нічний метелик. Нетля — нічний мотиль, полуночник (Фр., І, 1955, 430); * У порівн. Панки збивали маєтки на дурних наших процесах, а ми пеклися по судах, як оті нетлі у каганцях (Козл., Сонце.., 1957, 59); // збірн. Рій нічних метеликів. На світло ламп летіла роєм нетля і билась крилами об скло (Коцюб., І, 1955, 261); * У порівн. Думки Сафрона, мов нетля, товчуться в голові (Стельмах, II, 1962, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 395.

Нетля, лі, ж.

1) Насѣк. Lithocolletis fritellella. Вх. Пч. І. 6.

2) Ночная бабочка (каждая изъ меньшихъ). Вх. Пч. І. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 560.

не́тля — один із різновидів ніч­ного метелика, який летить на світло, звідки вислів: «Летить, якнетля до свічки», що переосмис­люється як добровільне наражання на велику небезпеку; вірили, що, з’ївши нетлю, будеш весь час відчувати голод, тому кажуть: «Чи ти нетлю з’їв, чи що тобі таке, що не можеш насититися?» і застері­гають від споживання їжі потемки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 395.