НЕТЕРПЕЛИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. нетерпели́вляться; недок. Не мати терпіння чекати на що-небудь; втрачати терпіння, виражати нетерпіння. Молодиці все шепталися між собою та нетерпеливилися, що так довго нема Параскіци (Коцюб., І, 1955, 275); Васса нетерпеливилася, підганяла його (Епік, Тв., 1958, 102); // безос. Оксентій аж звівся з призьби, так йому нетерпеливилося почути нарешті відповідь (Смолич, Мир.., 1958, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 394.