НЕТВЕРЕ́ЗІСТЬ, зості, ж. Стан за знач. нетвере́зий. Повертав [Данилко] до батька заюшений кров’ю, з подертою сорочиною, проте переможний, примусивши поважати нетверезість свого батька (Ю. Янов., І, 1954, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 394.