НЕТВЕРЕ́ЗИЙ, а, е. Який перебуває у стані сп’яніння; п’яний. — Та годі, дочко, годі! Хіба ж ти не бачиш, що він нетверезий? — обізвалась мати (Н.-Лев., VI, 1966, 405); Наш батько.. завжди допомагав йому і ні разу не зачепив, навіть нетверезий (Довж., Зач. Десна, 1957, 472); // Характерний для п’яної людини. Навіть його швагер, отець Радович, інакшої розмови з ним не має, як тільки про свої подвиги в нетверезім стані (Март., Тв., 1954, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 394.