НЕТА́ЄНИЙ, а, е, рідко. Неприхований. Слова ті висказала панна Густя з нетаєною досадою, з докором (Фр., III, 1950, 365); Іван жде, задержуючи віддих у собі, з нетаєною тривогою. Зараз почує. Зараз дізнається усієї правди (Круш., Буденний хліб.., 1960, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 393.