НЕСХОДИ́МИЙ, а, е. Якого не можна сходити через великий простір, велику довжину; нескінченний. Шуміли густі й несходимі ліси (Кучер, Зол. руки, 1948, 116); Я мріяв весь вік мандрувати В своїм несходимім краю (Шпорта, Вибр., 1958, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 393.