НЕСХИ́ТНИЙ, а, е. Те саме, що непохи́тний. Усе своє життя княгиня Ольга упоряджала Русь, дбала, щоб була вона ціла й несхитна (Скл., Святослав, 1959, 54); Ми — воїни, Ми, що несхитні в борні, Ми — Партії Леніна вірні солдати! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 63); На боці Андрія було звання, влада, на боці Кравцова — слава, несхитний авторитет героя, самовпевненість (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 393.