НЕСУМІ́РНИЙ, а, е, мат. Який не має однакової, спільної міри з чим-небудь іншим. Два відрізки прямої називаються сумірними, якщо вони мають спільну міру, і несумірними, коли такої спільної міри не існує (Геом., І, 1956, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 392.