НЕСТРОЙОВИ́Й, а́, е́. Стос. до військових частин, не зв’язаних безпосередньо з веденням бойових дій. Офіцери, опустивши книжки, відповіли йому з тією старанністю, як це робить тільки нестройовий начсклад (Багмут, Опов., 1959, 76); // Характерний для того, хто не зв’язаний безпосередньо з веденням бойових дій. Не лише вигляд у нього нестройовий, в душі Михась зовсім не військова людина (Автом., Щастя.., 1959, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 391.