НЕСТЕРПУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що несте́рпний. Зморила всіх задуха нестерпуча (Гр., І, 1963, 110); Спустилась ніч густа й пахуча. Не спить Наталя. Самота Така сьогодні нестерпуча! (Рильський, Поеми, 1957, 169); Інколи ж його просто гедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим (Коцюб., І, 1955, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 389.