НЕСТЕРПУ́ЧЕ. Присл. до нестерпу́чий. Сонце нестерпуче пекло крізь вікна (Коцюб., І, 1955, 269); Дрібно, швидко цокає на столику будильник, а час іде так нестерпуче повільно (Дмит., Обпалені.., 1962, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 389.