НЕСТЕМЕ́ННО, розм. Присл. до нестеме́нний. — Мені ця пані неначе по знаку? Гляньте-но, бабо Оляно: неначе скидається на нашу панночку Лександру.. — Нестеменно вона, тільки на виду повніша (Дн. Чайка, Тв., 1960, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 389.

Нестеменно нар. Точь-въ-точь. Окунів небіж та й Окунів, — нестеменно Окунів. Мир. ХРВ. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 559.