НЕСПІ́ШНИЙ, а, е. Який здійснюється, протікає повільно, без поспішності; неквапливий. Хима неспішною ходою подалася додому (Коцюб., І, 1955, 95); Арсен Загорний слухав неспішну мову Сусанни Петрівни (Собко, Нам спокій.., 1959, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 386.