НЕСПРО́СТА, присл. Не без причини, не без підстав; недаром. Мирослав вичікував, відчувши, що неспроста почав Кирило розмову про.. поїздку (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 174); // у знач. присудк. сл. — Що ж це я наробила? Це щось неспроста! (Н.-Лев., III, 1956, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 388.