НЕСПРИЙНЯ́ТЛИВИЙ, а, е. Нездатний до швидкого сприймання, засвоювання чого-небудь. — Який ти недоторканий став, несприйнятливий, ізольований (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 79); // Несхильний до певної хвороби. Перехворіла дитина стає несприйнятливою до кору на все життя (Підручник дезинф., 1953, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 388.