НЕСПРА́ВЖНІЙ, я, є. Підроблений, штучний, фальшивий. Кабінет цей своєю охайністю якось незрозуміло гнітив. Ніби все тут було несправжнє, штучно припасоване (Руд., Остання шабля, 1959, 252); // Не такий, яким повинен бути; який не відповідає справжньому. — Ти казала, що я несправжній партизан, — промовив я до Ромки, — а вороги бояться навіть мого напису на дверях… (Сміл., Сашко, 1957, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 388.