НЕСПРАВЕДЛИ́ВО. Присл. до несправедли́вий 1. — Простіть, браття! Одну хвилю я несправедливо судив вас, думаючи, що ви в змові зі своїм боярином (Фр., VI, 1951, 79); В хлопця наче гора звалилася з плечей, бо його мучила несправедливо одержана, на його думку, п’ятірка (Донч., VI, 1957, 601); // у знач. присудк. сл. — Нащо ви говорите ці слова? Ви освічена людина. Ви стільки прочитали книжок. Це несправедливо! (Довж., І, 1958, 433).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 388.