НЕСПОСІ́БНИЙ, а, е, розм. Те саме, що незда́тний. Я жила у господаря дванадцять літ, робила на нього.., а тепер, коли я постарілася і до роботи стала неспосібна, він узяв та й вигнав мене (Фр., IV, 1950, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 387.

Неспосібний, а, е.

1) Непригодный.

2) Находящійся не въ силахъ, не въ состояніи сдѣлать что.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 559.