НЕСПОЛУ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що несумі́сний. Родовий лад абсолютно несполучний з грошовим господарством (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 88); Вже усвідомлена і відчута історична істина: гуманізм і неприйняття комунізму несполучні (Талант.., 1958, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 387.