НЕСПОКУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Який не має досвіду, знань у чому-небудь. Неспокушений хлоп замість того, щоб здивуватися на поставлене йому запитання і почати хитрі маскування, поклав собі наперед, що треба відпиратися (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 217); Мова актора.. перебуває часом в такому хаотичному стані, що навіть непідготовленому і неспокушеному глядачеві буває соромно за виконавця-актора (З глибин душі, 1959, 50).

2. перен. Не зваблений, не знаджений ким-, чим-небудь; незайманий, чистий. Отець Вікентій.. стає навколішки і несе свою многотрудну молитву і неспокушену душу до мовчазного Христа… (Стельмах, І, 1962, 391).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 387.