НЕСПОДІ́ВАНКА, и, ж. Несподівана, раптова подія, явище, факт і т. ін. [Руфін:] Приємна несподіванка! Не ждав я тебе сьогодні в своїм, домі бачить (Л. Укр., II, 1951, 399); Вечір приніс несподіванку. Мандрівники натрапили на дві хатини (Донч., II, 1956, 67); Щось тихо застогнало поміж деревами. Роман з несподіванки здригнувся, прислухався (Стельмах, І, 1962, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 387.