НЕСПЕРЕ́ЧЛИ́ВИЙ, а, е. З яким можна легко зговоритися; який легко йде на згоду. Кожний, кому "всенощна" припадала на вихідний день, зараз же домовлявся з несперечливим колегою про міньбу чергуваннями (Шовк., Людина.., 1962, 5); Федот Іванович чоловік несперечливий. Свою правоту завжди ділом доводить (Рад. Укр., 28. XI 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 386.