НЕСПА́ННЯ́, а́ння́, с. Проводження часу без сну. Мені тепер залізниця вадить таки просто своїм димом, задухою, протягами серед спеки, тіснотою, неспанням, пересадками серед ночі (Л. Укр., V, 1956, 408); Він був трохи блідий від неспання й страху (Ле, Україна, 1940, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 386.