НЕСО́ВІСНИЙ, а, е. Який не має совісті, чесності; який безсовісно ставиться до кого-небудь. "Василь Карась", несовісний бродяга, вкравши Матвієву скриньку з грішми, пашпортом [паспортом] та дрібними дарунками, рішив повернутися теж назад в Америку (Ірчан, II, 1958, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 385.