НЕСМІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Властивість і стан за знач. несмі́лий. — Той тебе любить… про кого… ти думала… — казав Василь, задихаючись від несмілості (Кв.-Осн., II, 1956, 35); — Ти в моїй свавольній пісні Вчуєш де-не-де несмілість… (Л. Укр., IV, 1954, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 385.