НЕСМІ́ЛО. Присл. до несмі́лий. Дівчинка перша несміло підійшла до Христі (Мирний, III, 1954, 323); Ромко рвав маленькі голубі квіточки, що несміло визирали з трави (Кобр., Вибр., 1954, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 385.